Ти ідеш довгим шляхом
(ох і довге те кляте життя!)
Та не з’їси усього і не вип’єш...
Бачити ти не вмієш, думати ти не хочеш (ні-ні),
І дорога така приведе до безодні!
Ми копаєм безодню примітивними лопатами
Бездум’я хронічного...
А де ж тая крихта всесвітнього розуму?
Чи проїв, чи проспав, чи продав Вельзевулу...
Порятує музика моя, яку ти почуєш,
Якщо думати вмієш...
Порятує музика моя, яку ти почуєш,
І душа збагатіє...