Усе життя вагони тягає,
За ту роботу подяки не має.
Так жив локомотив. (2)

А та робота – тягти із болота
За вуха на світло – у нові ворота.
Так жив локомотив. (2)

Ой, мамо-мамо,
Невідомий інфінітив...
Мамо-мамо, локомотив!
Ой, мамо-мамо,
Невідомий локомотив...
Мамо-мамо...

Витяг на гору дубові вагони,
Приліг відпочити: не треба корони!
Так жив локомотив. (2)

А ті вагони униз покотились,
Бо по ухилу, бо є ще сила.
Інерція є, тягач вже не діє –
Хай вчепиться ззаду, якщо поспіє!

Той поїзд пішов, його вже немає,
А локомотив якогось чекає.
Попереду його вагони летіли –
Попереду батька – до пекла-могили!