Ой там у Львові, на Високім Замку,
Там соловейко собі заспівав,
Там молодий жовняр, стоячи на варті,
Сперся на кріса та й ся задумав.

– Ой, соловію, веселенький пташку,
Лети в Карпати, в рідну сторону,
Там побачиш милу мою чорнобриву,
Вістку від неї принеси нову.

А пташка мовить: – Молодий вояче,
Твоя дівчина як день, так ніч плаче:
Її рідна мати, треба тобі знати,
Заміж за діда буде віддавати.

Ой там у Львові, на Високім Замку,
Туман холодний на землю упав,
Там молодий жовняр, стоячи на варті,
Сперся на кріса та й ся задумав.