Ранок. Я йду по зачовганих сходах під’їзду.
Донизу мармизу суну на двір.
До рота повітря у повний подих.
Я знову побачу день, що проходить.
Натовп ритмічно спішить по роботах.
Година пік, як базар по суботах.
А я йду і пасу довгі ноги дівочі –
Темні, засмаглі. О-у, я її хочу!
Як добре собакам – човпуться у квітах,
Автобус цілує бампер авто.
В подвір’ї гасають застужені діти,
А я собі пру і мені все одно.

А я так хотіла собі мати крила –
Далеко літати.
Високо літати за гори у небо,
Щоб зорі дістати.

Пісок у сандалях на босу ногу,
Плеєр настукує ритми в дорогу.
Вже вечір і сонце доходить до краю,
А я собі йду. А куди йду? Не знаю.
Дим цигарок та запах бензину,
Закохані пари спішать у кіно,
Зявилися хмари. Мабуть, буде злива,
А я собі пру і мені все одно.
А я так хотіла собі мати крила –
Далеко літати.
Високо літати за гори у небо,
Щоб зорі дістати.