Бачив у сні
місто я ніким незгадане,
Над містом плив
у човні шляхом нерозгаданим.
Крізь гладь води
відчувалося подих спокійних снів,
Хтось в далині
чудну пісню безкрайню на волю лив.

Не відрізнить:
чи зірок то в воді відображення,
Чи міста вогні,
але щось так неспинно вражує.
Сивий поет
щось старанно виводив своїм пером,
Він знав секрет,
як змінити на краще цей світ кругом.

І човен мій
поринає зі мною в безмежну синь,
Серцем своїм
відчуваю незнану я ту глибинь.
Я би зберіг
всю відраду народжених чуттів,
Але день на поріг,
він ховає сон, він володар снів.