Знову цвинтар ожив опівночі,
Бо в суботу завжди весілля.
Засвітились в покійників очі,
То ся женять Варвара й Ілля.
На забаву весь цвинтар приперся,
Всі мерці хто що міг – дарував,
А у старости писок протерся,
Так він дуже гостей забавляв.

На столі була різна приправа,
Свіжий мозок, печінка і квас,
Вся цвинтарна громада співала,
Що життя у землі – вищий клас.
Музиканти старались, як вміли,
Один кісткою в бубен валив,
Двоє гучно на ребрах гриміли,
В мікрофон ще хтось жалісно вив.

А, як вальса музики заграли,
Молодий молоду запросив,
Всі побачили, з сміху вмирали,
Що Ілля між ногами носив.
Там гойдалась закопчена свічка,
В неї був дуже грубий кінець,
А під нею до купи тулились
Двоє білих варених яєць.

Гості також свічки повиймали,
З молодою всі вальс перейшли,
Молодій то здалося замало,
Більше яйців й свічок не знайшли.
Ви не вірте, що цвинтар сумує,
Ми чекаєм, приходьте до нас,
Тут є все, що душа потребує,
Раді будемо бачити вас.

Раді будемо бачити вас...
Раді будемо бачити вас...