Я сиджу в себе дома, п’ю я каву, п’ю я чай,
За вікном там щось трапляється, не знаю, вибачай.
Але раптом щось заблимкало, зарухалось, так знай –
Це прибулець в моїй хаті, він сказав мені: "Сідай".
Замість того, щоби сісти, я не знаю, я упав,
Бо таких я ще не бачив, про таких я ще не знав.
Ні-ні-ні, не божевільний я, як скажете ви всі,
Це прибулець в твоїй хаті, це прибульці в моїй голові!

Я прибулець із планети під сузір’ям Дельта Те,
В тебе є тепер завдання, будеш місію нести.
Ти про це все розказати мусиш людям в мікрофон,
В голові у тебе буде наш низькочастотний тон.
І коли усе це зробиш, ми це взнаєм, ми прийдем
І тоді ми вас захопимо, тоді ми вас уб’єм.
Ну, а тому, хто не вірить, ми всі з’явимся вві сні,
Ей, земляни, здавайтесь – це прибульці в вашій голові!

І щоб довго не думати, я сказав прибульцю: "Гей!"
Ти скажи мені якого, ти скажи чому ти злий?"
В холодильнику у мене там десь є жива вода,
Як з прибульців, так з землян вона робить чудеса.
Ніч гуляли, ніч співали, запросили ми дівчат,
Танцювали, розважалися, це був нічний парад.
Я не знав де був я далі, це було як уві сні,
Зранку тіло все боліло і туман був в голові.