Колесо котить себе... В голосі колеса сухо.
Степ даленіє, в рябе дихає спеченим духом.
Дим засина, з колоском сплять жеребці і кобили.
Спить у траві молоко. Дихає баба з могили.

Гей-ля, моє скіфеня, гей-ля, на вичинку шкіри,
Гей-ля – в сідло на коня... Меч свої зуби ошкірив.

Бринзою пахне роса, в меду злипаються очі.
Бог затулив небеса темною хмарою з ночі.
Колесо котить себе, голос у колеса довгий.
Соб! та Гаття! та Цабе!.. Вогко тягаються воли...

Гей-ля, не сон, а спання, бавитись ніколи сміхом,
Зранку – моє скіфеня, станеш до вечора скіфом.

Ти пролетиш на орлі кров’ю літа, що зрябіли,
З бабою в очі твої буду дивитись з могили...