Життя митця – тернистий шлях.
По захаращених світах
Карбує долю він свою у бронзі й глині.
Шука покликання своє,
руками сонце дістає
Й дарує сонця того жар своїй Вкраїні.

Приспів:
А літа летять, а думки пливуть
У вогонь палітри, як на страту,
В росяних степах цвіт-наснагу п’ють,
Де стоїть його стара батьківська хата.

Він в слові істину шукав,
Він в камінь Душу свою вклав –
Мистецтва раб і водночас його володар.
В його полотнах воскреса
Вкраїни вічної краса,
Її святий духовний скарб – її природа.

Приспів

О, світ недоспаних ночей,
і гордий блиск його очей,
і вічний бій між білим мармуром і майстром.
Ще літо бавиться в гаях,
ще лине пісня солов’я,
Та вже в Душі поета квітнуть ніжні айстри.