Коли дуже жарко і вітру нема,
Закінчилось пиво, в стакані нема.
І жарке повітря в легенях твоїх,
Хочеться пити, хочеться пить.
На вулицях літо горить без кінця,
Так хочеться пива, а його нема.
Вже очі упали в землю суху,
Немов у Сахарі, горю і кричу.
Дай!

На вулицях тридцять і вдень, і вночі,
Посохлі дерева, розбиті шляхи.
Нам досить стакана, ти тільки налий,
Налий собі теж – і будеш живий.
А потім, як постріл, стакани дзвенять,
Забуті дороги уже оживають.
І люди ковтають цей неба напій,
І знову в очах життя оживає.
Дай!

Ми небо і землю бачим тепер,
Повітря вже стало легким і холодним.
А що буде завтра – а те, й що учора,
Ми знову повторим, ми знову попросим.
Хай буде сонце і хай буде літо,
Життя, немов рай, а ми в нім, як діти.
Я бачу, що це від нас не втече,
Я бачу, що пиво з нами живе.
Пий!