Довгокосу осінь
Вітри хижі носять у колисці.
Журавлині сльози
Падають на землю жовтим листям.
Листя снує – сонце встає:
Крилами світанку.
Осінь у сні: очі ясні,
Зорі сумні світять в пітьмі
Нам...

Довгождані роси
Омивали стежки ген тернисті.
Тими, що і досі
Ми шукаєм долю краю чисту.
Листя снує – сонце встає:
Крилами світанку.
Долю знайдем, в вічність підем
Зоряним днем зі світлим вогнем
Там.

Сивою бідою листя за водою.
Осінь йде з тобою в ночі супокою.
Тремкіт від світанку... осінь – сонця бранка.
"Не спиняйсь на ґанку, йди повз чари ранку,
Хай сонце є, то не твоє – йди!"