Росла у полі сама, одинока росла квітка...
Душа... в ній є ще душа,
Та вже ледь жива і гине...

Дивиться в небо, а небо похмуре,
Дивиться вдаль – там нічого нема...
Життя непотрібне та їй вже байдуже:
Вона помирає, вона ледь жива...
Та є ще надія одна,
Та є ще надія одна...
У мене,
А в неї її нема.

Хіба вона в тому винна,
Що в самотині зів’яне ще зовсім молода?
А пелюстки розвіє вітер,
І десь високо злетіла її душа...

Росла у полі сама, одинока росла квітка...