Ой, котилася торба
Та й з красного горба
На циганські дороги,
У далекі світи.
А в тій торбі
Щедрівок три жмені було.
Ми побігли за нею
Через гай і село,
Через поле і ліс,
Через калиновий міст
Аж прибились сюди,
Тож дозвольте защедрувати.

Гей, що перша тая жменя,
Довгі столи застелені,
А на лаві смерековій
Пан господар сидить гордий,
Він челядоньку розпитує:
Чи багато збіжжя, жита є?
Чи комора краму повна?
Чи худібка нагодована?
А челядонька отвіт дає:
Повні засіки вже збіжжя є.
У коморах срібло й злато,
Ще й вечеронька багата.

Гей, а що у другій жмені?
Там садочок заметений,
В нім газдиня горда й пишна
Зозуленьку слухать вийшла.
Зозуленька тихо кує
Та сонечку розказує,
Що газдиня рано встала
І світличку свято вбрала.

Гей, а що у третій жмені?
Там діброва, ще й зелена.
Там Тетянка походжає,
Отця й неньку повтішає,
Що у неї біле личко,
Чиста вода із кринички,
Що у неї довгі коси –
Жита тонкого колосся,
Що у неї ясні очка –
Тим вона нам і панночка.
Ой, якби ж то вона стала
Підійшла й поцілувала.

Та й четверту бачим жменю,
Треба витягнуть з кишені.
Там Віталько походжає,
Отця й неньку повтішає,
Що він ставен та високий,
Тому нам він ясен сокіл,
Що кінь його осідланий,
То на те він – козак славен.
Бере лучок в білі ручки,
Стрілочки пускає влучно,
Що він серце добре має,
Щедро гостей пригощає.
Що він серце добре має,
Щедро гостей пригощає.