Шляхи...
Великі і малі
Шляхи...
Пройти,
Знайти...
Свої шляхи.

Де взяти сили?
Щоб серед ночі
Відкрити очі,
Прозріти...
Згадати знову
Своє ім’я
І свою мову.
Згадати
Рідну хату,
Батьків.
І знову стати
Тим вогнем,
Що спалює коханням!
Шляхи...

Я йшла туди,
Де небо падає додолу.
Я йшла, не маючи мети,
Душа була пуста і гола.
Де я?
Де ти?
Я кидала каміння в воду
І зорі розбігалися навкіл.
Я йшла від заходу до сходу,
Несла свою вселенську біль.
Де я?
Де ти?
Я дивилася за хмари
І не бачила там Бога.
Де ж дорога, що веде до храму?
Дорога до родинного порогу?
Де я?
Де ти?
Я шукала тебе,
А знаходила тінь на стіні.
Як прощання небес,
Як ночами поглинуті дні.
Тільки безліч шляхів
Непосильний тягар.
Тільки марення снів
І буденність буття.
Тільки ти.
Тільки я.