Виконавець: Парадокс
Слова: Тарас Рудакевич | Музика: Парадокс |
За межі майбутнього спливають роки, як крізь пальці пісок.
Скажи чи ще віриш в забуте, що воно передасться і зробить поганий крок.
Забудь про це, тут зовсім не те. Тут час триває надто довше.
Ти повіриш у це, хай нема тут тебе, хай подумати зможеш лише.
Приспів
Я полечу в космос,
Хай як далеко не тікав він від моїх мрій.
Я ще раз повернуся,
Подивлюсь чи не загубив я напрям свій.
Я полечу у космос
Все час пішов, я лечу над ним.
Вибирай свою траєкторію
І залишай земний гіркий цей дим.
Комети, астероїди, все летить не в змозі передбачити біду.
Хай мене вже завтра не буде, та я хоча б у історію ввійду.
Чумацький шлях, ага, он Венера червоніє від сорому, крізь дні
Ти напевно хочеш до неї. Так я закохався у кольори її чарівні.