Виконавець: Вогні Цитаделі
Ти побачив дивне світло,
Яке збудило безтурботну віру,
Що варто йти вперед,
Із сонцем в долонях,
З надією в руці.
Та далекий міраж
Ти обрав єдиною метою,
Реальність твоя зі скла.
Оберне на попіл
Мрії твої життя.
Приспів:
Ти йдеш встеляючи землю
Пелюстками власних ілюзій.
Та у твоїх примарливих замках
Вже не залишилось стін.
Так тихо вечірній ангел
Співав тобі і кликав у небо.
Та на твої легкі крила
Впала загрозлива тінь.
Недописана сторінка,
Незавершеною нотою
У вікні розіб’ється день.
Останній чи перший,
Байдуже тепер.
Розмальовуй свої стіни,
Світ який до тебе не бачив
Ніхто ніколи й ніде.
Та твоя дорога
До нього не веде.
Приспів
Так тихо вечірній ангел
Співав тобі і кликав у небо.
Та на твої легкі крила
Впала загрозлива тінь.
В царстві тіней, ти знову один
Серед дзеркал і розмитих картин.
У вічній тиші тонуть слова
І не розбити ці стіни зі скла.
Мрію одну залишиш собі,
Кидаючи виклик нічній пустоті.
Над краєм прірви у твоїх снах
Ти йдеш вперед долаючи страх.
Межа реальності – віра твоя,
Знов вкаже шлях срібна зоря.
Темряви світло єдина мета,
Знайдена десь на уламках твого життя...