Не кажи, не потрібно вживати слова
Не кажи, що боїшся лишатись сама
Ти же вмієш ховати думи свої
Знаєш те, що насправді потрібно мені

Я вже у дорозі, зупинитись більше я не в змозі
Я мов у пустелі, вже за мною зачинились двері
Я вже у дорозі і дощем на землю твої сльози
Це тільки сон, жахливий сон

Це насправді не страшно палити мости
Це насправді не боляче лишати сліди
Посміхнись на прощання, я вже не боюсь
І пробач, бо не знаю коли повернусь