Камені стерті, ноги не стомлені
Вежі оплавлені свічками на підвіконниках
Небо затьмарилось ранку чекаючи
Боги розслабились відпочиваючи

В них там напевно тепло і чисто
Їм начхати на суєтне місто
І я відчуваю, як легкою ходою
Наблизився той, хто з’явився за мною

Не залишай мене, я так боюся сам
В серці обурення, сльози отруєні
Гра не роз’яснена нам
Всюди, всюди, мов проміння
Нас знаходить божевілля
Всюди, всюди, мов насіння
Проростає божевілля

Ось він підходить страшно, нестримно
І починає стискати обійми
Шириться жах пожираючи мозок
Тіло з середини скуто морозом

Я тікаю, не встигаю через силу, через силу
Він стискає, поглинає, замерзає кров у жилах