Вже йде потвора,
І пси їй лижуть руки.
А в тлі її
Шепочуть мертві звуки.
Поглянь туди,
Зірвавши рясу з ночі.
В очах її,
Побачиш власні очі.

Похмурий погляд,
Така вже доля.
Й рясу чорну я несу!
Холодним ранком
Іду я в кельню.
Збиваю з блідих
Трав росу.

Ніхто не скаже,
Я безумець.
Що мій поклін,
Безглуздий страх.
Я вірою своєю зігрію!
Розтоплю страх,
В ваших очах.

І хай те щастя,
І ті муки.
Свій гіркий
Наложили слід.
В пітьмі мовчання
Довгі роки.
Очам не вірю,
Я прозрів.