Виконавець: Володимир Вермінський
Слова: Мирослав Воньо | Музика: Анатолій Сердюк |
Я стільки раз зустрічав тебе одну,
Не звертав уваги й далі сам ішов,
Тільки тепер мов прокинувся зі сну,
Я повірив в твої чари і в любов.
Приспів:
Це, мабуть, перший теплий промінь весняний,
А може погляд твій веселий і ясний,
В моїм житті, неначе добрий чарівник усе змінив.
Тепер на квіти, як на диво, я дивлюсь,
На дощ холодний ані трішечки не злюсь
І сім вітрів мене з дороги не зіб’ють, бо я люблю.
Я не збагну сниться сон чи наяву,
Шлюбне плаття одягнула нині ти,
Як сталось так, що цілунки наших вуст
Поріднили нас з тобою назавжди?
Приспів
Хто не кохав, той не вірив у любов
В цьому я переконався на собі,
Довго шукав, але все-таки знайшов
Своє щастя – твої очі голубі.
Приспів