Є в моєму житті, мов дарунок безцінний,
Донька, мама, дружина і сестра біля них,
І у серці моїм і життєвих ходіннях
Це – як світу чотири головні сторони...
Це як світу чотири головні сторони!
Південь доня взяла, хто там був – розігнала,
А на Сході – матуся, світанкова зоря,
Що на Заході є – до дружини попало...
Залишилася Північ... Ти вже вибач, сестра!
Залишилася Північ... Ти вже вибач, сестра!..
А любов сестринська особлива,
На бурхливий прояв скупувата,
В ній нема жаги і шалу зливи,
Та зате в ній жалю так багато!

У одному гнізді на крило ми ставали,
З-попід стріхи одної вилітали у світ,
І батьків заповіт ми завжди пам’ятали,
Що одного ми поля, що один у нас рід...
І тому, хоч які в моїй долі траплялись
Буревії, потопи, землетруси, громи
Твоя тиха любов їх долать помагала,
І ставали при цьому ще ріднішими ми...
І ставали при цьому ще ріднішими ми!
А любов сестринська незрадлива,
Хоч у вірності і не клянеться,
А любов сестринська терпелива –
Все простить, знесе, не відречеться.

Ти не думай, сестра, що зосталося мало
В моїм серці для тебе доброти і тепла,
І що Заходу лиш, Сходу й Півдню дістались
Піклування і ніжність – два любові крила...
Сядем, сестро, рядком і до ранішніх півнів
Прогуторим душевно, щиро так, до ладу!..
Знай, що в серці моїм навіть зимная Північ
Є для тебе, сестричко, як весна у саду...
Знай, що в серці моїм навіть зимная Північ
Буде, сестро, для тебе як весна у саду!..