Як від річки Росі
Підіймався росич
І в зльоті лелечім
Розправляла свої плечі
Ти, наша матінко,
Київська Русь.

І скелі долались,
Хащі відступали,
В небеса вростали
Київ, Коростень і Галич –
Ти, наша матінко,
Київська Русь.

І полки поганські
Й орди басурманські
Розбились об тебе,
Бо вросла корінням в небо
Ти, наша матінко,
Київська Русь.

Тільки в тебе
Дзвіниці до неба,
В твоїх дзвонах
Ясне небо тоне,
Завжди з нами
Твої давні храми.

Ти – наша матінко
Київська Русь!