Здрастуй, дім, зустрічай, кохана,
Обіймай – скільки стане сил!
Хай їм грець, шляхті й басурманам,
Не питай, а збирай на стіл!

Плач і сліз не втирай, дівчино,
Не прийшов з нами козак твій.
Боронив чайку-Україну,
Та й крильми – сокіл молодий.

Став на стіл в келихах мед-вина,
Став на всіх, та ще й зайвий став,
Бо завжди пом’януть повинен
Той, хто пан, всіх тих, хто пропав.

Не кляніть долю безталанну,
На печаль не втрачайте сил,
Віруйте – Україна встане і
Ворогів струсить, наче пил.

І якщо нашу крівцю знову
Буде пить вража голова –
Свисне знов шабелька Сіркова,
Загуде Йвана булава!

Здрастуй, дім, зустрічай, кохана,
Обіймай – скільки стане сил!
Хай їм грець, шляхті й басурманам,
Не питай, а збирай на стіл!