Навкруг Чигирину по степу кургани –
Там могила скіфа, слава козакам,
Вони пам’ятають червоні жупани,
Чули голос Гонти і Залізняка.

З Чернечої кручі чути стогін болю,
Подивись, Тарасе, на дітей своїх,
Що забули мову, розіп’яли волю,
Нині топчуть славу прадідів святих.

Глянь на Україну, що в сім’ї єдиній,
В сім’ї вольній новій розцвіла, як сад, –
Обриває вітер з того саду квіти
І по всьому світу пелюстки летять.

Що ж нам скажуть люди? Що ж нам скажуть внуки?
Хто ще на Вкраїні буде панувать?
Розривають груди її сестри руки,
Убивають душу – а сини мовчать.

Нащо ж діди наші з ляхом воювали
І навіщо Гонта убивав синів? –
Правнуки Богдану коня осідлали –
Виїхав на площу і закам’янів.

Навкруг Чигирину по степу кургани –
Там могила скіфа, слава козакам,
Вони пам’ятають червоні жупани,
Чули голос Гонти і Залізняка.