Серед осені, серед осені розбудила мене сон-трава.
Пісня в серденько так і проситься, наче квітка з роси ожива.
Не присплю її до схід-сонечка, і потому вона не засне.
Пісне-доленько, мати й мачухо, ти і грієш, і студиш мене.

Приспів:
Бережіть пісні, ніжні проліски. Кожна квіточка – наче дитя.
Серед осені, серед осені не буває весні вороття.
Тільки пісня та серед осені знов у весну мене поверта:
Пісня батькова в серце проситься і, мов квіточка, в нім розквіта.

Батьку-батечку, чом так рано ти кинув плуг і не ходиш у ліс?
І навіщо ж ти під медалями стільки ран із війни нам приніс?
А чи зле тобі, а чи боляче, як би горе тебе не пекло –
Ти сідав і співав під хатиною. Так співав, що німіло село!

Приспів

Пісня батькова облетіла світ і упала на землю, як сніг,
Бо упав солдат і затих навік, тільки пісню покинув для всіх.
І тепер вона, наче квіточка, пробиває у світі свій шлях...
Серед осені, серед осені розквітає у всіх на устах.

Приспів