Сходяться на небі зіроньки,
Місяць ясний солодко зітхає.
Помахом магічної руки
Ніч на все туману напускає.
Схлипує над стежкою верба,
Віється чужою стороною.
В лози повпліталася біда,
Пісня її сповнена журбою.

Приспів:
Там, де сонце сідає,
Де край неба палає,
Де живуть мої сестри
Й сива ненька моя,
Там земля солов’їна,
Там моя Україна
І за нею до скону
Буду плакати я.

Доленько нелюдяна моя,
Чом ти познущалась наді мною?
Нащо тихі вітоньки мої
Зросила болючою сльозою?
Нащо научила забувать
Шум дібров і плескіт хвиль дніпрових,
Рідний степ – квітучу благодать
Й лет пісень на крилах вечорових?

Приспів

Мабуть, так судилося мені:
Зсохнусь тут і неньки не побачу.
Може, через це я навесні
Більше всього схлипую і плачу?
Земле, хай нерідна ти мені,
Та поглянь, як я тягнусь до тебе.
Змилуйсь, розступися, як вві сні
І прийми, прийми мене до себе!

Приспів