Домівко моя, мій човник у водах бурхливих,
І пристань, і доля, яку сотворила сама.
Бувала в тобі я нещасна, бувала й щаслива,
Згорала й сміялась, та все ж прожила недарма.

Приспів:
Домівко моя – притулок надій,
Колиска душі у віночку із мрій,
Роздолля думкам і пам’яті слід,
І сутність моя ти, і мій родовід.

В тобі я ховалась від злого недоброго ока,
В тобі затівала гостей хороводи гучні.
У неба блакить і у душі, відкриті й високі,
З віконець твоїх проводжала я в люди пісні.

Приспів

Домівко, коли журавлі заберуть мене в небо,
Коли заридають мої хризантеми в саду,
Не плач, не сумуй: упаду я зорею до тебе,
І тихо до ніг твоїх душу свою покладу.

Приспів