Миромен:
Так "в чому проблема?" – повторюю по 100 разів на день,
І я провожу пошуки виходу з безвихідної ситуації,
Можливо, в мені проблема, ми ростемо, змінюються і наші ідеї,
Наші погляди на світ – все стає інакшим,
Але як же, ми думали, що все навколо буде, як завжди... як завжди?
Ні цього вже не буде, не буде того, що вважали цінним і рідним.
Спільними зусиллями піднялися із безодні чорної,
Не думали, що буде завтра, в нас є тільки "сьогодні"
Назовні все не так правдиво, не так правдиво, не так, як було колись давно,
Одне слово, те, що залишається нам і тільки план, по якому йдемо далі...
Я буду йти вперед, навіть якшо всі відвернуться від мене,
Нікого не буде і я залишуся сам!
Нам розказують старші, як було колись давно,
Але все одно ми робимо по-своїму не дивимось на наслідки,
Ми шкодимо самі собі, вертаємось на дно ями, виходу з якої немає...
Згадати: якими ми були малими і не знали, що буде далі з нами.
По ходу, час плине, разом з ним і ми із мріями своїми
Доходимо до цілі, а чорні лінії чергуються із білими...
Суцільними провалами проходить наше життя,
Але одна мета – знайти ворота, щоб ми не робили...

Приспів:
Щоб ми не робили, все одно поглинає нас у себе система,
Ти живеш, слава Богу, так в чому проблема? так в чому проблема?
Повторюю по сто разів на день "в чому проблема"...

Dem:
Теорема, яка від’єднує відношення із сумою
Іноді думаю, що не зійде вже сонце
Підозрюю вже кожного, хто намагається
Хто підкрадається – заглядує у душу, через віконце
На шиї кільце, нас примусовують до думки темної, брудної,
Жахливої та сумної, і за спиною
Стоять з байдужими очима
І називаються панами, та в чому проблема
Моя поема, підписуюсь під нею ставлю крапку
Мої нотатки, і записник, а там цитата
Як хочеш щось знати – мандруй по світу, не соромсь питати
І не сумуй, якщо не зможуть відповідь дати.
І взятку взяти, напевно, саме легше у державі
Та все одно ці руки колись настигне Божа кара
І як примара засіло в голові одне питання
В чому проблема, та все, та все марно
Та все це гірко сприймати і підносити до серця
І музикальна терція відтворює сумну концепцію
Життя несеться і не зуміє повернутися назад
Умієм тільки поближче сідати в ряд, to death
Несусь вперед і знову попереджувальні знаки
Нема зупинки, а так хотілось навпаки
Знайти шляхи до закритої сторінки
І поведінка таких істот мене вражає, мене вбиває
Невже по барабану їм, та час минає
І в путах долі ви чуєте мою поему
Задумайтесь... в чому проблема...

Приспів