Ріки крові, туман червоніє,
Сухо в горлі, в очах побіліло.
Мертво і тихо. В душі знову холод,
Я ненавиджу все що навколо.
Попіл. Всі мертві... Давно їх немає
Пустка і хрест, який мла обіймає...
Я там стою, холодом зморений
Але думками я все ще з тобою.

Дико і холодно бути самому,
Важко без тебе одному.
Важко повірити що все навпаки,
Проте тобі вдалося все довести...
Навколо мене росте одна глина
Лиш пустка тут, а все решта – гине.
І я єдиним деревом себе називаю,
Яке помалу також помирає...