Зустрів шляхом дівчиноньку, попитав водиці.
Вона мені відказала: "Іди до криниці!
Іди, легіню, до криниці, там собі нап’єшся.
Може, хочеш подивитись – чом не признаєшся?"

Приспів:
Ти казала: "Прийду", ти казала: "Буду", я прийшов – тебе нема, шукав тебе повсюди.
Ти казала: "Прийди", ти казала, куди, та тебе на тому місці не було й не буде.

Хочу, ладо, подивитись, яка в тебе шана,
Щоб ся потім не картати за тяжку оману.
Іди, легіню, в луг зелений, барвінком стелися,
Що я вмію шанувати, прийди подивися.

Приспів:
Ти казала: "Прийду", ти казала: "Буду", я прийшов – тебе нема, шукав тебе повсюди.
Ти казала: "Прийди", ти казала, куди, та тебе на тому місці не було й не буде.

Скільки я тебе гукав, та ти мя не чула.
Мабуть, красная дівчино, ти мене забула.
Краще було би, дівчино, мені тя не знати.
Я поїду в світ великий іншої шукати.

Приспів:
Ти казала: "Прийду", ти казала: "Буду", я прийшов – тебе нема, шукав тебе повсюди.
Ти казала: "Прийди", ти казала, куди, та тебе на тому місці не було й не буде.
Ти казала: "Прийду", ти казала: "Буду", я прийшов – тебе нема, шукав тебе повсюди.
Ти казала: "Прийди", ти казала, куди, та тебе на тому місці не було й не буде.
Ти багато повідала, багато казала, обіцяла, а насправді іншого кохала.
А коли ти зрозуміла, що я таки кращий, то відразу подалася в розшуки пропащих.
То ж коли дізнався я, що ти мя шукаєш, вийшов я тобі назустріч: "Що дарма блукаєш?"
Знову мені обіцяла, просила, благала – чхати я хотів на те, що ти мені казала.
Ти за мною, моя ладо, більше не журися – я ліворуч, ти праворуч, враз і розійшлися.
Молодцям усім наука – коли така справа, не питайся, де вода, бо замучить спрага.