Горить сосна од низу догори.
Горить сосна, червоно-чорна грива
Над лісом висить. Ой, і нещаслива
Ти, чорнобрива Галю, чорнобри...

Пустіть мене, о любчики, пустіть! –
Голосить Галя, криком промовляє,
І полум’я з розпуки розпукає,
І Пан-Господь і бачить, і мовчить.

Прив’язана за коси до сосни,
Біліє наче біль, за біль біліша.
Гуляють козаки, а в небі тиша,
А од землі червоні басани.

Ой любі мої легіні, пустіть,
Ой додомоньку, до рідної мами –
Зайшлася бідолашна од нестями,
І тільки сосна тоскно трескотить.

Горить сосна од низу догори,
Сосна палає од гори до низу.
Йде Пан-Господь, цілуй Господню ризу,
Ой чорнобрива Галю, чорнобри...

Прости мені, що ти, така свята,
На тім вогні, як свічечка, згоріла.
Ой, як та біла білота боліла,
О як боліла біла білота!