Вчило життя: схилися!
В травах на видноколі
Краще й собі згубитися
Тихим стебельцем долі.

Вчило життя: не квапся
Полум’ям до зеніту.
Краще жарина щастя,
Аніж дотла згоріти.

Приспів:
Вчило життя: не мудрствуй,
Гріх пізнання печалить.
Бо коли в серці пустка,
Довше й тобі мовчати.
Вчило до дня останнього,
Як до зими добутися.
В пил на коліна ставило –
Легше отак зігнутися.

Тільки чомусь з чорнозему
Ти не травою виросла –
В простір прозорий осені
Сміх твій тополя винесла.

Хтось підрубав від кореня,
відшліфував до стовпчика,
Тільки ти в небо полум’ям,
протуберанцем сонячним.

Приспів:
Вчило життя: не мудрствуй,
Гріх пізнання печалить.
Бо коли в серці пустка,
Довше й тобі мовчати.
Вчило до дня останнього,
Як до зими добутися.
В пил на коліна ставило –
Легше отак зігнутися.
Всесвіт навкруг розкрилений,
Світлі шляхи безмежжя.
Де ви тепер, покірливі?
Де ж ви там, обережні?
Всесвіт навкруг розкрилений,
Світлі шляхи безмежжя.
Де ви тепер, покірливі?
Де ж ви там, обережні?