Відлуння століть розтрощивши об стіну
Огидним створінням встає сьогодення
Спаплюжений обрій забарвився хіттю
Чад смолоскипів проймає легені

В потворному саунді хижого часу
Гинуть думок слабкі позивні
Розбещених поглядів плоске зображення
У відбитку чола на віконному склі

Приспів:
В тумані
Не видно досвітніх огнів
Давно мертві ті
В кого думка повстала
Гниють добрі наміри
В чорній труні
Твердая криця
В сухотах сконала

В людожерському світлі блакитних екранів
Брудні таргани розповзлись по недоїдках
Пам’ять згасає витками спіралі
В похмурих нетрях блукає навпомацки

На нутрощі тиснуть набряклі залози
Лезо гортає сторінки буденності
Поруч життя вибухає оргазмами
Зухвало крокує, хитаючи стегнами