Літо догнивало в бур’янах
Думки ліниво рились у смітті
Похмілля плазувало
по розжарених дахах
Ховаючись у нутрощі
сходових клітин

Колихався хвилями майдан
Звалищами стелючись до ніг
Затиснуті між ребрами
ржавіючих парканів
Лопались судини
розбухаючих доріг

Дихання спітнілої жагти
По кутках задушливих осель
Пристрастні обійми
нерозривних ланцюгів
У кривому дзеркалі
запльованої стелі

Горить смердючим вогнищем в душі
Старе ганчір’я вмерлих почуттів
Заглушає гуркіт
роздратованих машин
Клацання лічильника
у втомленій печінці