Іноді ти просто дивуєш, лякаєш, вбиваєш...
Я не розумію чому кажеш, що любиш.
І вже не питаю, не знаю чи треба це знати.
Не обіцяй, що зі мною ти будеш.

Нам треба багато-багато чого ще змінити,
Дозволь мені бути тільки собою.
Мости будувати, а посуд не бити,
Дозволь залишатись щасливим з тобою.

Не рви мої нерви, шукай у мені промінь світла.
Я матиму спокій тільки при цьому.
Бери все, що хочеш, до краплі, бери все, що треба,
Та не роздавай тільки нікому.

Іноді ти просто мовчиш, чекаєш, дратуєш,
Що хочеться вмерти й нічого не знати.
І не розумієш, що з вогнем ти жартуєш...
Не знаю, що можу тобі я ще сказати...