Мав князь великий ягідне дерево
У винограднику своїм.
Було, сказав він виноградареві,–
Я плодів із нього не їм,
Третій рік приходжу до нього
З’їсти плоду хоч би якого...
Його зрубай, землю звільняй!

– Князю великий, довготерплячий,
Дерево це зостав ще на рік!
Я обкопаю, поллю ще добряче, –
Так виноградар князю прорік.
А як не схоче воно прокидатись,
Гілля від плоду не буде ламатись,–
Тоді рубай, землю звільняй!