По загуменю пшеницю сіє,
Пшеницю сіє, злотом леліє
Гожий молодець; личко вмиває,
Личко вмиває, коня сідлає,
Коня сідлає, зброю збирає.
Бере він собі сніпок стрілок,
Собі найперше – золотий лучок.
А до батенька він промовляє:
– Най ся батенько борзо збирає –
Ой поїдемо та до Галича!..
Ой виступили всі галичани,
Всі галичани, з міста міщани:
– Просимо тебе, гожий молодче,
На мису злота, на чашу вина,
На ґречну панну, на вірмяночку!
Він на те завсе нич не глядає –
Попід домоньки стріли пускає...
А до батенька він промовляє:
– Най ся батенько коня тримає,
Бо поїдемо в чистоє поле,
В чистоє поле, а в темний лісок
За чорним туром, за грубим звіром...
Як надибали чорного тура,
Чорного тура, грубого звіра, –
І сніпок стрілок недостріляє,
І ясний лучок не вистріляє;
Сив кониченько із ніг спадає,
Гожий молодець з страху вмліває.
А чорний турець, він д’нему промовляє:
– Не бійся мене – заб’єш ти мене.
Поїдеш же ти в неділю рано,
Тоді ж ти мене та й постріляєш,
Яснов шабельков та й порубаєш,
Та за славоньку панну дістанеш.