Ховаю небо в сірий туман
І мертве сонце світе не нам
Іржаві сльози не змиють бруд
Із наших рук
І вже не стерти бруд на очах
Не приховати відчай і страх
Не оживити попіл сміття
Цього життя...

А далі тільки ця жорстока гра
Останній рівень – світ, що помира
Останній бонус – подих, що вбива...є нас...
Нас... кожен раз...

Усе зникає, тільки пісок
Чужа постель украде ніч у зірок
І вже не чути шепіт мертвих птахів –
Прощальний спів...
Світ помирає, час уже став
І вже не буде початку, тільки фінал
І не лишилось тих, хто переміг в цій війні
А вороги – ми самі...

А далі тільки ця жорстока гра
Останній рівень – світ, що помира
Останній бонус – подих, що вбива
Остання правда – більше, ніж слова

І неможливо розірвати час
Почати знову і зітерти нас
І шлях, що вже нікуди не веде
Не знайдеш...

А далі тільки ця жорстока гра
Останній рівень – світ, що помира
Останній бонус – подих, що вбива...
То вже не повернеш

І неможливо розірвати час
Почати знову і зітерти нас
І шлях, що вже нікуди не веде
Не знайдеш...