Мишина тестьова тихонько катиться
Така довєрчіва, що можна їхати.
Мене спинила ти, сказала жалібно:
– Друг, підвези, всьо буде правильно.

На ногу руку мнє сама поставила,
Шо я забув дорожні правила.
Звернув під знак "нельзя" на вулицю Сосюри,
Тепер чомусь вона Петлюри.

Ти "вирогєн вушний" так нєжно щебетала
І об’ясняла мєсто житєльства.
А я співав тобі блатную мурку,
Дав газу по шосе на Турку.

У лісі темному по согласію спинились,
В позу салона якось злились.
Нераз в той час любви про тестя я згадав,
Чим думав він, коли горбатий брав.

Візьми в гріхи – немає радіатора,
Добре, що не зляв з акамулятора.
Ніч гори вкрила, темная ніч,
Місяць аж вилупив очі, сміявся стидливо. (ост 2 рядки – 2)