Не забути сполохи свічки
Й твої очі, що криком мовчали.
Ген, за обрій, плинула нічка,
Що замок наших рук розірвала.

Приспів:
Свічка, свічка в віконці...
Плями є і на сонці,
Та зорить воно й гріє,
Допоки в душі надія.

Причаївся жах на ослоні:
Як тепер нам буть й жити впівсерця.
Я лишусь спокійною зовні,
Ти не сердся лиш доле, не сердся.

Приспів

В мерехтливім дзеркалі річки
Розпливається личко тополі.
Я сама, мов сполохи свічки,
На вістрі збайдужілої долі.

Приспів