Віддзвеніло літо в запашних покосах,
У журливих хмарах синій небокрай.
Розплела кохання золотаві коси
І пішла від мене, кинувши: "Прощай!"

Приспів:
Прощай!
Та чи зможу тебе я забуть?
Прощай!
У цім слові безрадісна суть.
Прощай!
Наче постріл прицільний, що б’є
Прямо в серце.
Прямо в серце моє.

Відлітають птахи в посивілу просинь.
Спінився дощами в горах водограй.
Журиться за літом золотава осінь,
Шепочу в нестямі зрадливе: "Прощай!"

Приспів

Крізь дощі осінні, хугу і морози
Йду я за тобою в дивовожний край.
Вірю, що з’явлюся на твоїм порозі,
Подарую "Здрастуй", поверну "Прощай!"

Приспів