I
Нам дух волелюбний від скіфів дістався,
Широка душа – від безмежжя степів.
Хто серцем тебе, Запоріжжя, торкався,
Той душу твою осягнути зумів.

Це тут України моєї початок,
Де волю плекали твої козаки.
Тут Хортиця, наче козацькая чайка
В задумі легкій проплива крізь віки.

Приспів:
Запоріжжя моє, Запоріжжя моє, кохане!
Народився я тут, і в далекі пішов світи.
Запоріжжя моє, Запоріжжя моє, кохане!
Я вертаюсь додому, бо знаю, що ждеш мене ти.

ІІ
Дороги і люди сюди поспішали,
Заводи і місто росли до небес,
У хвилях дніпрових пороги приспали,
Підковою щастя звели Дніпрогес.

Велика країна пишалась тобою,
І навіть війна не скорила тебе.
Любов до свободи, смак праці і бою
Підняли з руїн Запоріжжя моє.

Приспів

ІІІ
Це ти, Запоріжжя, тримаєш країну
На дужих плечах – січовик і атлант.
Південного Сходу ти чорна перлина,
Ти слава його, промисловий гігант.

Крокуєш в майбутнє упевнено й гордо,
І більшає друзів у тебе щорік.
Дивуєш планету спортивним рекордом,
Ти – місто учений, студент, трудівник.

Приспів