Як виганяв батька із хати
Як плакала мати
Тремтіла осінь.

Як закривав очі на лихо
Та сидів тихо
З болем у серці.

Як по ночам не мав права спати
Хотілось тікати
Далеко за обрій.

Я не віддам тобі свою душу
Хоч знаю, що мушу
Рано чи піздно.

На жертовний камінь принести свою кров
Раз і назавжди заспокоїти душу
Ранковим сонцем.
Летіти птахом, летіти птахом
Над святою землею.

А в того птаха білі крила
А в того птаха дивна сила
А тому птаху милий світ
А тому птаху сім тисяч літ.

Він не має ім’я і не знає смерті
Його вільна сім’я на небесній тверді
І не має плачу, не має суму
Птах літає кряче, звіває думу.

Ой, небагатьом в той час прокладено шлях
Ой, небагатьом дано здолати свій страх.

Розвіяти дим
І разом із тим
Розбити кайдани
Як варвари – Рим.

Слабість здолати
І пісню співати
Прости мене мати
Я хочу знати.

Чи я стою вільним,
Чи схожу з розуму?