Ніби вчора, моя мамо,
Ти будила мене рано,
Говорила мені: "Сину, час настав".
Час від рідного порогу,
Кличе даль тебе в дорогу,
Щедрий ранок сонцем вже тобі заграв.

Вже тобі дарує сонце новий день,
Джерело неспіваних іще пісень.
Щедроти черпни у ньому, доброти,
А у ранків золотистих чистоти.
Диво-сили набирайся у землі,
Пам’ятай щодень слова мої.

Ніби вчора, моя мамо,
Ти будила мене рано,
Промінь сонця усміхавсь в устах твоїх.
Твоя усмішка привітна
Випромінювала світло,
Твоє слово зігрівало завжди всіх.

Вже мені дарує сонце новий день,
Джерело неспіваних іще пісень.
Щедроти черпну у ньому, доброти,
А у ранків золотистих чистоти.
Диво-сили набираюсь у землі,
Пам’ятаю я слова твої.

Ніби вчора, моя мамо,
Ти будила мене рано,
З тих часів світанків стільки відійшло.
Літа з сумом відлітають,
Твої внуки підростають,
І даю їм твою ласку і тепло.

Вже моїм синам дарує сонце день,
Джерело неспіваних іще пісень.
Щедроти черпнуть у ньому, доброти,
А у ранків золотистих чистоти.
Диво-сили набирайтесь у землі,
Ой сини, соколики мої. (весь куплет – 2)