Її стиль життя не викликає загального схвалення –
Кажуть: В сіданці – шило, в голові – запалення!
Коли мислить – обов’язково знайомиться з основою,
Коли говорить – то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга – жодного,
Пиво – ліпший товариш, цигарка – найкраща подруга.
Від родичів тікає чи ховається в туалеті,
Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті.
На всій планеті шукатимеш з детальним планом –
Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим.
Собі створила принципи, обмежила себе рамками,
Колись мала кохання, яке загинуло під уламками.
Ночами – плаче та мріє, вдень – не вірить нікому.
І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...

Приспів:
Серед дивних рожевих снів,
Серед тисяч фальшивих слів,
Серед сотень порожніх розмов
Помирає твоя любов...

Йдучи на побачення, тримає серце зав’язаним.
Найважливіше слово завжди лишається несказаним.
Зустрічати – не треба, проводжати – не можна!
Сердечка, квіточки, пупсики – це так на неї не схоже!
Вона не преться за масами, не женеться за модою,
Живить себе образами, тішить себе свободою.
З тусовок пафосних вона відверто сміється,
Зате годинами сидітиме в бібліотеці.
Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим
Латати рани душі відвертим лагідним словом.
Та кожного, хто до неї, впритул наближається,
Вона панічно боїться, вона відверто лякається.
Її життя – наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан – глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!..

Приспів

А може все таки вона має рацію,
Що любов – це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може – навпаки? Любов – є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов – є! Не така вже й підступна та безталанна!
Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...

Приспів