Приспів: (2)
Час працює на мене – він мене убиває.
Все, що у мене є, і все, чого не буває,
я встиг сховати собі до кишень.
Я зараз найкраща мішень. (2)

І навколо ніч вогняною лавою,
Київська траса десь під Полтавою,
в кожній фурі тінями темними
ховаються перелякані демони.

І зависають зорі в напрузі,
морок ховається у кукурудзі,
душі померлих смертю страшною
тяжко літають над окружною.

Приспів (2)

І темно в їхніх очницях порожніх,
і гріються в кабаках придорожніх
нічної тиші дзвінкі оркестри,
і проститутки – добрі, як сестри,

І вбивці з латаними серцями,
діти з яскравими олівцями,
кельнери з паленим алкоголем,
і відьми з гострим підшкірним болем,

і перевізники чорної нафти,
і просто беззахисні їбанати / довбодятли,
жовті біженці звідкись з Китаю –
я всіх люблю, всіх пам’ятаю.

І навіть якщо я забуду про когось,
чиєсь ім’я чи знайомий голос,
мені ще стане часу і нервів,
щоби згадати всіх померлих.

Тому літайте, мої хороші,
доки тривають ці ночі найдовші,
доки тягнуться ці дороги,
літайте попри всі застороги.

Я вигрібатиму між берегами,
я розберуся, врешті, з боргами,
я вириватиму вам гортані.
Доброї ночі, мої кохані.

Доброї ночі, мої кохані... (8)