Я бавив твоє серце, я тихо дихав в юрбі
Не погасив інерцій, сховався у тобі
Не знав, не знав як треба, надумав триста питань
Не зазирав у себе, коли без коливань

Старе вагітне сонце – у камеру жовтих днів
Рослин, птахів, японців – тобі в колекцію снів
В мою новеньку шкіру – колючки твоїх надій
У мертвому ефірі чекатиму подій

Равликом мандрував по торішнім небі
Погляди тамував, бо нечисті, may be
Запахом, дотиком вполював Джоконду
І скляним потягом – в безконечне рондо...