Небо за маму, земля за тата.
Знову на фронт не дійдуть листи...
Втомлені, змучені, та не здаються,
Вони будуть до кінця іти.

А вдома чекають, чекають, чекають –
На кого сестри, а на кого – батьки.
І знову тихесенько мати у Бога просить,
Щоб червоні мальви не розцвіли.

Приспів:
А ти міг би бути моїм другом...
Так скажи, за які такі заслуги
Я повинен стріляти в тебе, брате?
За кольори прапорів ми повинні вмирати...

Ми втікачі – ми втікаєм від себе,
Не хочемо брати з собою брехні,
Але розумієм: признатися треба,
Що вже ніколи не побачим світла в ріднім вікні...

Приспів