У павутинні весь скрутився час
І павучками бігають хвилини,
І я сама, тому що кожен раз
Втрачаю щось, пускаю самоплином.
Хоч в шпарки й попадають каблуки
І йти важко, йти не сила,
Нема доріг лиш вітряки
І серед них себе згубила.

Ти прийшов некликаним
Через призму років,
Лебединим клекотом
Розбудив мій спокій!
Ти пішов і не спитав,
Відлетів у вирій
І лишив мене одну
У чужій квартирі!

На жаль, тебе не встигла покохати,
Минув наш час як ніби не бував,
І більш не прийду до твоєї хати,
Не зніму з твого ліжка покривал.
І не загляну більше в очі,
Не візьму те, що хочу мати.
І далі – одинокі ночі –
Мені тебе так буде бракувати!

Ти прийшов некликаним
Через призму років,
Лебединим клекотом
Розбудив мій спокій!
Ти пішов і не спитав!.. (2)