А вже весна, а вже красна.
Зі стріх вода капле.
Молодому козакові мандрівочка пахне.
Помандрував козаченько з Лубен до Прилуки
Заплакала дівчинонька, здіймаючи руки.

Усі зірки посходили, одної немає.
Казав милий, прийде ввечір, та й досі немає.
Казав милий, прийде ввечір, та й досі немає.
А мій милий край дороги криницю копає.
А мій милий край дороги криницю копає,
А із тої криниченьки коня напуває.
Кінь стоїть, води не п’є, шлях-доріжку чує,
А мій милий щовечора в дорозі ночує.

Не вернуся, забарюся
Гордуєш ти мною.
Буде ж твоє гордування все перед тобою.
Помандрував козаченько у чистеє поле.
За ним іде дівчинонька: вернися, соколе!